На початку 1990-х років члени Закарпатської спілки художників УРСР створили серію планшетів про свою діяльність, розмістивши їх у холі будівлі Художфонду. Експозиція мала на меті зацікавити нових замовників, демонструючи вже пророблену роботу. На 15-ти планшетах були представлені об'єкти спілки в Ужгороді, Закарпатській області й Києві:
сільський костел, залізничний вокзал, будинок геологорозвідки тощо. «Усі замовлення зникли разом з радянською владою. Уявіть, що всі ці художники залишилися самі з собою в тих майстернях», — говорить Антон Варга.

Минула чверть століття, протягом якої будівля Художфонду суттєво змінилася: приміщення на першому поверсі перейшли до орендарів, тоді як на другому між художніми майстернями з'явилася неформальна галерея «Коридор» (з 2003 року). Планшети у холі вкрилися пилом, телефонними номерами, образливими написами і пташиним послідом. Фотографі на них розповідали про віддалені й маловідомі простори. «Планшети завжди були в периферійному зорі, іноді ми до них приглядались. Але ніхто з нас не знав, чи існує досі та чи інша робота, де це місце і яке воно зараз», — розповідає Павло Ковач.

З почуття цікавості, як пишуть про це вони самі, художники Відкритої групи (Юрій Білей, Антон Варга, Павло Ковач, Станіслав Туріна) розпочали проект «Ті самі місця». Він складався з двох частин. Спочатку разом з автором автентичних планшетів Яношем Рейті, були створені 15 планшетів-копій для нових світлин «тих самих місць».

Потім 27 лютого 2016 року відбулася 12-годинна подорож автобусом з груповим фотографуванням, яке стало «фіксацією присутності» в місцях з роботами колишньої Спілки художників. Після подорожі відбулося відкриття виставки в галереї «Коридор» на якій були презентовані нові і старі планшети з груповими фотографіями.

«30 років — це перспектива, з якої ми можемо дивитись
на це. [Наш погляд на минуле —] це рефлексія дітей розпаду, а не травма, як у дорослого покоління», — говорить Юрій Білей. Планшети були ровесниками художників Відкритої групи, а автори планшетів — покоління їхніх батьків і дідів. Погляд у 1990-ті був одночасно й поглядом у власне дитинство, й на істотний злам у світобудові старших поколінь. Підготовка до проекту, коли художники їздили на попередній огляд міст, створення планшетів після подорожі, а також експонування «Тих самих місць» в галереї «Коридор» стали не менш важливими за акцію-подорож.

Станіслав Туріна розвовідає, що спочатку у Художфонді «...ніхто не міг зрозуміти, що це робиться. Всі мешканці майстерень, які зазвичай не дуже тусувалися, бо були звичайними "спілчанами", питали, допомагали, консультували, виносили хто папір, хто лінійки... Періодично ми випивали
потрошки. Це було справжнім оживленням "Коридору"».

Проект зробив будівлю Художфонду спільним простором, в якому покоління говорили і слухали один одного, показували і дивились на речі, раніше не проговорені. Для Відкритої групи одноденна акція також засвідчила стан перетину часів, де межа між минулим і сьогоденним досить хитка — коли їдеш автобусом по країні «...і бачиш як все [радянське і пострадянське] розчиняється у просторі».На виставці «Шлях Енея» проект Відкритої групи «Ті самі місця» представлений частково. В повному обсязі проект складається з 30 планшетів, 2 відео-інтерв'ю та відео-документаці подорожі.
Борис Філоненко
«Ті самі місця», Відкрита група
Фотографії робіт в експозиції: Ivan Avdeenko Photography
Митці
Відкрита група
Відкрита група створена в серпні 2012 р. в м. Львові. Учасниками групи є шестеро молодих художників Євген Самборський, Юрій Білей, Антон Варга, Олег Перковський, Павло Ковач, Стас Туріна.
open-group.org.ua