Оксана Довгополова.
В майбутнє через минуле
Століття тому здавалося, що минуле можна викинути з «корабля сучасності», звільнитися цього тягаря та рухатися вільно у майбутнє. Потім сталися дві світові війни, зміни режимів, катастрофи – все те, що краще було б взагалі не знати. Краще б забути – але минуле відмовляється йти. Травми минулого провокують війни сьогодні. Наші міста розмічені символами минулого, відлитими в бронзі та мармурі. Та люди готові битися до крові, захищаючи їх присутність чи вимагаючи їх прибрати. Минуле нікуди не йде? Чому ми дозволяємо йому визначати наше сьогодні, наше майбутнє? Чому травми минулого продовжують боліти навіть тим, від кого ці рани ховали всіма силами? Найнеприємніше в цьому, що ми всі не маємо рецептів, що гарантують «правильний» вхід в майбутнє через знання про те, що було. Тут кожен сам-на-сам зі своїми відносинами з минулим.