За радянських часів напрямок шляху вказували впевнені жести пам'ятників. На міських площах, бульварах і в центрах мікрорайонів здійнята рука лідера революці нагадувала про рух у майбутнє. Після розпаду СРСР ці орієнтири втратили своє значення, а з 2014 року по всій територі України пам'ятки комуністичної епохи почали падати. Руки відламувались від торсів, тримаючи стійкість жестикуляці, але окремо від персонифікованого тіла, від означеного місця й часу.

Фотографія Євгена Нікіфорова, представлена на виставці «Шлях Енея» — про одну з таких кінцівок. Рука запорізького Леніна з сері «Про монументи республіки» була знайдена на одному зі складів комунальних водоканалів, захищена парканами, колючим дротом і озброєною охороною. Вона
опинилася тут, бо представляла собою матеріальну цінність — 40 тонн бронзи. Орієнтиром якого напрямку вона є тепер? Ймовірно, запарковане неподалік синє авто рухатиметься у протилежний бік.

На хвилі декомунізаці самостійне життя продовжують вести не тільки руки. Невідомо, куди саме зникло переднє праве копито коня з київського пам'ятника Щорсу, коні на пам'ятнику бійцям Першої кінної армі на трасі Київ—Львів навпаки втратили все, окрім передніх кінцівок, а про місцезнаходження носу харківського Леніна можна почути одразу декілька історій.

Першу фотографію для сері «Про монументи республіки» Нікіфоров зробив на бульварі Тараса Шевченка в Києві, наступного дня після падіння пам'ятника Леніну. Він не застав моменту повалення, проте відзняв, як біля постаменту люди підбирають шматочки мармуру. Після цього художник «…зрозумів, що буде низка монументів і був зацікавлений у процесі того, як буде відбуватися їх руйнування. Я користувався таким методом: шукав і фотографував об'єкт, який скоріш за все буде якимось чином змінений у майбутньому. Через кілька місяців приходив на місце ще раз, а монументи вже зникали чи змінювались».

Закон про декомунізацію швидко впливає на трансформацію міських просторів. У цій ситуаці фотограф змушений вступити у перегони з часом, коли минуле виправляється шляхом знищення.

Нікіфоров розглядає власну практику без відриву від вдумливої рефлексі щодо монументального мистецтва минулого: «Мені видається дивним те, чому люди ставляться до пам'ятників як до того, що впливає на їхнє життя <...> Якщо пам'ятник не викликає в тебе ніяких емоцій, тоді ти пережив і переосмислив цю ситуацію». На переконання автора, у наш час радянські пам'ятники, втративши своє ідеологічне призначення, лишаються творами художників та потребують збереження хоча б на фотографічному знімку.
Борис Філоненко
Євген Нікіфоров. Фотографія з серії «Про монументи республіки», 2016
Фотографії робіт в експозиції: Ivan Avdeenko Photography
Митець
Євген Нікіфоров
Євген Нікіфоров - український документальний фотограф, який працює з публічними просторами і їх трансформаціями внаслідок соціальних змін в суспільстві.