© Julia Krahn
У диптиху 2010 року, що має назву «Mutter und Tochter» (Мати та дочка), Юлія Кран зображає себе та свою матір. Дві фотографі доповнюють одна одну у драматичній симетрі. Протягом кількох років художниця використовує фотографію як спосіб пізнання себе та тісних сімейних стосунків. Те, що демонструють ці дві фотографі, є початком цього процесу. Першим кроком була робота над собою, робота зі своїм особистим Я.

Диптих «Мати та дочка» – шлях пізнання. Але також і шлях прийняття, результат страждань та емоційної боротьби з матір'ю, яку художниця взяла на руки: на першій фотографі точнісінько як Еней – Анхіса, на другій – у мирних обіймах. Кран ризикує всім та просить первородну та головну любов ї життя зробити те ж саме. Повна оголеність є обов'язковою формою згоди на їх дуель. Те, що ми бачимо, не є результатом розмови за філіжанкою кави. Це результат перемоги, здобутої в процесі створення роботи. Об'єднання мистецтва та життя тут – цілковите. Але все-таки мистецтво стає місцем, де відбувається природний процес прийняття матір'ю своєї доньки такою, яка вона є. Так само, як і прийняття донькою смертності своєї матері.

Процес втілення творчого задуму сам по собі, його технічна сторона – позування, автоматична зйомка, заміна фотоплівки, нетерпіння, сором – усе це дало життя двом неочікуваним, та попри те, бездоганним зображенням.
Вони ідеально взаємодоповнюють один одне. Знімкам було призначено стати свідоцтвами вирішального моменту в стосунках матері й доньки, який потім став невід'ємною частиною їх взаємин.

Це – витвір культури, а також цілком завершений процес ретельного розгляду, відторгнення та завойовування власних батьків. Те, що саме жінка зі своєю матір'ю розтлумачили метафору Вергілія, є не простою заміною статей. Це важлива ознака того, як сучасне мистецтво відмічає не тільки зміну часів, але й віднайдення центрального положення жіночої фігури.

Під час підготовки до виставки в Харкові художниця вирішила використати, як вона часто це робить, техніку шпалер: видрукувати два зображення на такому папері, що використовується для рекламних щитів. Вирішили наступне: перетворити дві центральні колони ЄрміловЦентру на щось
на зразок каріатид із фігурами на всіх чотирьох сторонах. У такий спосіб сенс художньої роботи Кран розширюється. Зображення доньки, яка тримає на собі/несе тягар матері, стає метафорою для визначення ідеї, яка тримає на собі всю виставку.
Лука Фйоре
«Mutter und Tochter», Julia Krahn
Фотографії робіт в експозиції: Ivan Avdeenko Photography
Мисткиня
Юлія Кран
Юлія Кран - німецька мисткиня, фотограф, що мешкає у Мілані, Італія.