«Heliconia Paradise» – робота, створена для виставки «Лотерея Фарнезе», яку було експоновано в Залі Сонячного Годинника в Національному археологічному музеї міста Неаполя (14 жовтня 2014 – 11 січня 2015). Зала XVII століття з величезним простором (50 на 20 метрів, 27 метрів заввишки) отримала свою назву через те, що в ї підлогу дійсно вмонтовано сонячний годинник. Тут експоновано Атлас Фарнезе – елліністичну скульптуру II століття. Саме в цій залі Джованні Франджі реалізував серію з двадцяти
полотен з зображеннями пейзажів, виконаних пастеллю. Роботи розмістили в центрі зали на окремих конструкціях,організованих у формі лабіринту.

Художник малював на тканині, зшитій зі шматків різних кольорів. З плином часу стиль міланського художника все більше й більше змінювався в напрямку спрощення малюнку, доводячи характер образу до межі нефігуративного. Узагальнення штрихів та мала кількість деталей, що здатні
передати зміст форми, є характерною ознакою сучасності, через яку Франджі переосмислює жанр, присутній в історі мистецтва протягом тривалого часу – пейзаж. Він не зображує «натуралістичну» природу, наслідування якої не є його головною метою. Для художника зв'язок з традицією має, перш за все, тематичний характер. Його праця наче відповідає на запитання: яким чином у наш час можна намалювати пейзаж?

Важливим для художника є пізнавальний аспект його роботи. Насправді, у нещодавньому інтерв'ю, що митець дав щомісячному італійському виданню «Arbiter» (Арбітер), він каже: «Зв'язок з природою, на мою думку, стосується відновлення найбільш глибокого виміру всередині себе самого. Природа – це не розвага й не відпустка. Чи, скоріше, вона є й тим, й іншим, та все це – відволікання, в той час як для мене це точно щось інше. Природа – це базовий елемент нашого існування. Відновлення цього зв'язку змушує
нас якимось чином стикатися з найглибшими проблемами, що пов'язані з нашою долею».

Посилання Франджі стосуються художника, який сам собою не має прямого відношення до його роботи, а саме – Поля Гогена: «У пошуках чогось, що здавалось загубленим назавжди, він залишив буржуазну Францію своєї епохи, яка, якщо ми придивимося уважно, є також Францією наших днів.

Він малював пейзажі чисті, незаймані, які сьогодні здаються намальованими кольорами мрій, тож не випадково, що одна з найвідоміших назв його картин це: «D'où venons-nous? Que sommes-nous? Où allons-nous?» (Звідки ми прийшли? Хто ми такі? Куди ми йдемо?) Занурюватися в «Націю Рослин» (1) – значить постійно і невтомно задавати собі ці питання».


(1) Назва книги Стефано Манкузо, а також назва виставки за його участю.
Лука Фйоре
«Heliconia Paradise», Джованні Франджі
Фотографії робіт в експозиції: Ivan Avdeenko Photography
Митець
Джованні Франджі
Міланський художник, що синтезує у своїй роботі мистецькі історичні традиції пейзажного живопису та абстрактного експресіонізму.
www.giovannifrangi.it