ВИСТАВКОВИЙ ПРОЕКТ
Харків, 2019
Шлях Енея
Художники сьогодення
сам-на-сам з минулим
«Шлях Енея. Художники сьогодення сам-на-сам з минулим» — виставка, що об'єднала твори митців з кількох країн навколо питань про те, як і чому сучасні художники звертаються до минулого.
Митці
Як історичні події, мистецтво попередніх поколінь й пережитий особистий досвід впливають на образи сьогодення?
Куратори
Борис Філоненко
Арт-критик, викладач, куратор / Харків, Україна
«Шлях Енея» в Україні – друга версія однойменної виставки. Вперше вона була створена культурним центром Casa Testori для щорічного фестивалю Rimini Meeting у 2017 році. Тоді чотири куратори: Давіде Далл'Омбра, Лука Фйоре, Джузеппе Франджі та Франческа Радаеллі, – запропонували подивитись на відносини митця й минулого через історію Енея. За легендою, коли Троя зазнала поразки у війні з ахейцями, ї захисник Еней виніс з палаючого міста свого батька Анхіса.

Мандри, що почалися з батьком на спині, стали частиною героїчного шляху, у якому Еней поклав початок Римській державі. Перекладаючи цей сюжет на нагальну мистецьку ситуацію, куратори італійського проекту дивились на те, що трапляється на шляху сучасного художника. Чи несуть митці сьогодення своїх «батьків» на спині, чи крокують вперед самостійно?

Це питання виникає з точки відліку сучасного мистецтва. Адже з кінця XIX століття для художників, які прагнули відповісти на виклики сучасності, важливим жестом був маніфестований протест проти «батьків». Відмова від принципів старого мистецтва вела до висновку про те, що минулому немає місця у художніх практиках. Однак у XXI столітті така позиція перестала бути обов'язковою. Навпаки, сьогодні художники постійно переглядають власне минуле, а порозуміння з попередніми поколіннями набуває різноманітних форм. Від спроби прийняти власне минуле, часто травматичне й незручне, до необхідності його віднайти, коли стають очевидними розриви у зв'язках між поколіннями.
Лука Фйоре
Журналіст, арт-критик / Мілан, Італія

Що означає для художника сьогодення «повернути персональну чи колективну культурну спадщину»? Що отримав у спадок художник? Як він створює власний спадок, «відновлює» чи перевищує те, що «успадкував від своїх пращурів»? Що відбувається з багажем образів, символів та форм минулого, а також із необхідністю переосмислення жанрів, тем та технік у зіткненні з сьогоденням?

Минуле подарувало нам величні історі, багатий досвід та мільйони зображень, символів та форм, на які ми тепер посилаємося.

Художник, наче новий Еней, який несе на спині старого батька Анхіса: він, Еней, – не тільки карлик на плечах велетнів, ні, він здатен віднайти та передати спадок минулого, який неможливо повернути лише спогадами та пам'яттю. На долю художника завжди випадає потреба у «вірності» та водночас розриві, адже мистецтво – це пригода пізнання, яка завжди приходить із новим початком. Мистецтво сьогодення відзначає свій новий початок не тільки виразним змістом, але й вибором мови та засобів виразності: від живопису до фотографі та відео, від скульптури до інсталяці, – усе пронизує свобода «жанрів», яка не має собі рівних у минулому.